Špionská pecka Operace Black Bag od režiséra Stevena Soderbergha od 4. dubna v Oku

Jaro v  Buči

Originální název: When Spring Came to Bucha / Německo, Ukrajina 2022 / 66 min. / režie: Marcus Lenz, Mila Teshaieva / znění: ukrajinština / titulky: angličtina, čeština / 18+

Po filmu následuje debata Rostislavem Prokopjukem, ředitelem Ukrajinského institutu v Praze. 
PhDr. Petrem Pojmanem, Ph.D. Kriminologem a politickým analytikem, T4Ukraine
a s Petrem Hlaváčkem z Ústavu pro studium totalitních režimů.

Předfilm: Irpin a Buča. Minuta ticha (1 min) 
Opuštěné a zničené domy v Buchu a Irpinu. Nesou stopy válečných zločinů a uchovávají drobky paměti majitelů. Budovy se určitě znovu postaví, ale mnoho lidí se nevrátí. Uctíme je chvílí ticha.

Po projekci bude následovat debata v sále. V prostorách kina a kavárny najdete doprovodný program. Detaily upřesníme.

Ірпінь і Буча. Хвилина мовчання (1 min) 
Покинуті та зруйновані будинки у Бучі та Ірпені. Вони несуть сліди воєнних злочинів та зберігають крихти пам’яті про власників. Будівлі обов’язково будуть відбудовані, але багатьох людей вже не повернути. Вшановуємо їх хвилиною мовчання.

Після показу відбудеться обговорення в залі та супровідна програма в кінотеатрі та кафе. Деталі будуть оголошені додатково.

Ruská armáda po invazi 24. února 2022 bombardovala a obsadila ukrajinské město Buča. Když byla o měsíc později vytlačena, svět obletěly záběry z města, které zažilo peklo. Filmaři Mila Teshaieva a Marcus Lenz se tam okamžitě vydali, aby natočili místní obyvatele vycházející z krytů. Zpočátku vše provází panika, zoufalství a smutek - doprovázené naprostým nepochopením, že byli napadeni zemí, se kterou měli tolik vazeb v rodinách i mezi přáteli. Ale jak se začínají objevovat první jarní květy, odhalují Ukrajinci také svou odolnost.

Росіяни обстріляли Бучу, Бородянку, Ірпінь та інші міста області після вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Коли через місяць вони відступили, збитки виявилися величезними: зруйновані будинки, страчені мирні жителі/-льки, зруйновані життя. Режисер(к)и Міла Тешаєва та Маркус Ленц негайно вирушили туди, щоб зафільмувати, як місцеві покидають свої укриття, залишивши справжні звірства за кадром. У цьому не було потреби, адже травма війни залишила чіткий слід на обличчях кожного та кожної, включно з волонтер(к)ами, які з’їхалися звідусіль, щоб допомогти.

Упродовжбагатьох тижнів режисер(к)и слідкують за різними мешканцями/-ками, які піднімаються з тліючих руїн. Ідентифікація загиблих, розбір завалів, прокурори починають говорити про військовий трибунал. Спочатку — паніка, відчай і смуток, які супроводжує тотальне нерозуміння того, що на них напала країна, з якою пов’язані так багато родичів і друзів. Але з появою перших весняних квітів ці українці/ також оприявнюють свій спротив. Людський дух перемагає війну і смерть.